Вийшов одного разу Мишко з матусею на прогулянку. Ще й Джека з собою взяли - ­ нехай і він трішки розважиться. Джек -­ це собака Мишка, можна сказати, що це розумний друг хлопчика.

Пес добре розуміє і любить свого маленького господаря. На вулиці було прохолодно, довелося куртку вдягати. Навіть дощик зібрався, тож і парасольку про всяк випадок взяли. А на дворі підвів Мишко голову догори - ­ небо сіре, хмарки гуляють, ще й вітерець налетів… Матуся по дорозі розповіла синові про те, чому надворі похолоднішало, чому листячко пожовтіло і чому небо сіре, чому часто йдуть дощики… Мишко слухав уважно матусю. Виявляється, що за літом настає осінь. Просто спочатку Мишко не помітив різниці між літом та осінню, бо деякий час було тепло і гріло сонечко. Але вже декілька днів, як надворі все змінилося. Прохолодно, дме вітерець, зривається дощ, листя на деревах жовтіє і облітає… Тепер все зрозуміло.

Мишко та Джек запримітили, як на небі з’явились птахи, що дружно кудись летіли. Джек навіть обгавкав їх. «От смішний!» - ­ подумав Мишко. Матуся ж пояснила, що це - дикі гуси відлітають до теплих країв і там будуть зимувати. «Тож вони не побачать снігу і не будуть мерзнути», - ­ вирішив Мишко. Раптом пес приніс в пащі коричневу кульку та поклав під ноги хлопчику. Мишко роздивився ­ - це був великий каштан! «Де він тільки знайшов такого великого красеня!» - ­ щиро здивувався хлопчик. Вони пройшли ще трошки і ось вже під ногами почали з’являтися стиглі коричневі каштани прямо на асфальті.

Мишко із великим задоволенням зібрав знахідку у відерце, що взяв з собою на прогулянку.

А ще він добре розважився, коли матуся показала, як можна перетворити велику калюжу на справжнісіньке море. Мати дістала з сумочки лист паперу та легко змайструвала з нього кораблика. Мишко та його матуся довго запускали кораблика, навіть зробили йому прапорець ­ припнули листочок, що впав прямо Мишкові під ноги. Собака тим часом бігав навколо калюжі та час від часу гавкав на кораблик, особливо тоді, коли були сильні пориви вітру і кораблик хитало з боку на бік. Хвилювався напевно - ­ так вирішив хлопчик.

Вже по дорозі додому, Мишко назбирав гарний осінній букет з жовтого та червоного листячка. Навіть гілочку горобини знайшов з червоними ягідками.

Добре прогулялися! А вдома бабуся напекла таких смачних пирогів з яблуками і пригостила матусю та хлопчика, ще й Джеку дісталося. «Яка гарна пора ­ - ця осінь! ­ вирішив задоволений Мишко, - ­ Подивимось, що буде далі.»